Як часто коли Ви вживаєте їжу, то вивчаєте свій власний смаковий досвід? Що Ви про це знаєте, думаєте? Уявіть собі музику гуцулів. Що Ви одразу згадаєте? Танець, яскраві костюми, музику. А в музиці? Звуки трембіти, цимбалів, дзвоників, дримби та інших інструментів. Тобто Ви можете уявити структуру музичного виконання, та виявити те, що Вам найбільше цікаво. Ви можете уявити початок твору, відчути емоції музикантів та виконавців, розуміти зміст. Швидше за все, Ви точно зможете виокремити елементи, які Вам найбільше подобаються, це будуть і слова, рухи, ритм, стиль виконання та звісно інструменти. А під час прийому їжі? Можете описати, що Ви про неї знаєте? Це справді дуже цікаво. А тепер спробуйте описати Ваш улюблений сир? Який він? Молодий чи витриманий. Наприклад з коров’ячого чи козиного молока. Чому, Ви наприклад більше всього любите саме його? Звісно це може бути аромат, після смак. А чи думали Ви над його походженням? Над тим, хто його виготовляє, в яких умовах, з якими цінностями? Та що все це означає для жителів та традицій регіону виробництва?
Скансен на Кайзервальді був відкритий у 1971 році. Ідея створення цього музею належить відомому українському вченому Іларіону Свєнціцькому, який наприкінці 20-х років XX сторіччя започаткував роботу зі створення музею просто неба. Коли у 1920-х громада села Кривка після побудови нової церкви вирішила розібрати стару (1761 р.) дерев'яну церкву святого Миколая з трьома стрункими мальовничими вежами, український мистецтвознавець та дослідник стародавнього українського мистецтва Михайло Драган, з допомогою місцевого пароха о. Маркелія Куновського, зумів переконати селян у тому, щоб вони стрималися із її розбиранням. Завдяки наступним клопотанням митрополита Андрея Шептицького та його брата блаженного Климентія Шептицького в 1930 році церкву під наглядом та керівництвом М. Драгана було розібрано, перевезено й зібрано у Львові, як церкву для потреб монастиря оо. Студитів, де вона стала першим експонатом майбутнього музею.
У 1966 році за ініціативи працівників Музею етнографії та художнього промислу розпочалися певні роботи, зокрема, був створений відділ народного будівництва, який у 1971 році реорганізований у Музей народної архітектури і побуту. 2013 року музей отримав грант ЮНЕСКО розміром 300 тис. доларів. У рамках дворічної програми передбачалося проведення семінарів та аналіз попиту, покращення туристичної привабливості, вивчення досвіду інших музеїв. Планувалися також витрати на рекламу та купівлю спеціального обладнання для архітектурного відділу та фондосховища. Були заплановані ремонти майстерні, адміністративного корпусу, фондосховища та хати із села Шандровець. Для працівників мав бути пошитий фірмовий одяг[3]. 1 грудня 2016 року Музею народної архітектури та побуту у Львові присвоєно ім'я
Через це, група карпатських виробників натуральних продуктів харчування з 4-х областей українських Карпат, об’єдналась в громадську спілку «Карпатський смак», та вирішила відкрити у Львові, на території музею «шевченківський Гай», дегустаційний зал, таку собі галерею смаку, з метою інформування про життя та традиції жителів українських Карпат, формування культури споживання натуральних продуктів, формування привабливості регіону та підтримки дрібних виробників.
Спитаєте, для чого еко виробники з карпатського регіону об’єднуються? Аби більше українців могли споживати якісні продукти та дізнатись про традиційну карпатську культуру. Виробники з українських Карпат, що вирішили об’єднатись у громадську спілку поставили собі це питання, та дійшли спільної думки, що їх їжу не можна швидко їсти. Лише через те, що вона смачна, вона традиційна, виготовляється в унікальному карпатському регіоні, та має свої, як спільні так і відмінні риси про які варто знати. Ми часто використовуємо смак, як маркер території, та ідентичність культури. Якщо Карпати, то в асоціативному ряді серед продуктів буде бринза, серед тварин буде вівця, а серед людей, буде вівчар, серед інструментів буде трембіта, серед природи будуть гори та полонини. Так, це Карпати.
Під час проведення дегустації Смак українських Карпат у Львові, вам запропонують поєднання смаків різноманітних карпатських продуктів. Ви зможете зануритись у процес сприйняття інформації та споживання їжі, Ви звісно щось чули вже про Карпати та продукти, а тут Ви зможете ще й відчути аромат, смак, емоції.
Місце проведення: Львів, музей архітектури та побуту «Шевченківський Гай», садиба Зарічево.
садиба Зарічево
Вхід
Мапу музею взято з веб-сайту http://lvivskansen.org/